Все
Отредактировано:27.01.08 20:25
РЕАЛІЇ НАШОГО ЖИТТЯ:
____________________________
МОНОЛОГ
(почуте)
Вечірнє місто. Її сміх на маленькі шматочки розриває його серце.
- Нездара. У інших іномарки, дачі, гроші...Обіцяв носити на руках! Нікчема. Гріш ціна твоїм клятвам!
Він мовчить. Вона права... Тільки забула, що саме він дарував їй Всесвіт і оту мерехтливу зірочку біля Місяця, незбагненну зупинку закоханих.
- Досить. Я іду від тебе. Не шукай.
Йому здається, що їхня зірка(а тепер лише його) впала і розбилася на міріади дрібнесеньких шматочків. Усе зникло. Нічний художник змів у кошик зірки, сховав Місяць.
А залишились тільки спогади, і ще - надія...